Батькам

Батьки і діти — це любов і сльози, Це вічне щастя і одвічний біль. Це — сонце і тепло, сніги й морози, Мед на вуста й на вічні рани сіль. Як на троянді — колючки і квіти, Так і в житті є радість і печаль. Високі мрії й дуже різні діти... Чомусь таке трапляється, на жаль. Всім хочеться все мати в ідеалі, Причому водночас і без зусиль. Щоб щастя без труда і без печалі Пливло саме у руки звідусіль. Та у житті такого не буває Й запам’ятати треба в чому річ: Зоря щаслива лиш тоді засяє, Якщо трудитись будеш день і ніч. А діти — це і щастя, і турбота, Відповідальність і тривога теж.                                           Без відпочинку й вихідних робота,                                           Любов така, яка не має меж!

«Віра  в  себе»

Що це таке? Це коли людина знає: «Я можу в зробити те, що хочу, бо вірю в свої сили».

Психологи вважають віру в себе необхід­ною складовою психологічного комфорту і дають таку характеристику здорової, упевненої в собі особистості: вона незалежна, не приховує свої бажання і почуття; розмовляє спокійно, дивлячись співрозмовнику в очі; може взяти на себе відповідальність, вміє попросити допомоги і надати її; вміє ввічливо сказати "ні". Натомість невпевнена і людина, що не володіє згаданими вміннями, уникає спілкування з людьми і тих ситуацій, г де, на її думку, вона може осоромитися.

Упевнена людина скаже: «Я зроблю це зараз, у мене має все вийти». Невпевнена буде прораховувати варіанти та можливі невдачі. Для невпевненої людини головне — як її оцінюють усі навколишні, а для впевненої — як вона сама себе оцінює і як її оцінюють люди, яких вона поважає.

Сором'язлива дитина

Ваша дитина — боязка і сором'язлива, і вас це тривожить? Насамперед, не треба заздрити батькам шибайголів — у них свої проблеми, не менш серйозні, ніж ваші. Адже кожна дитина від народження має свої чесноти і недоліки, які компенсують один одного. Не буває ідеальних дітей, як і дітей із суцільними недоліками. До речі, сором'язливі діти зазвичай мають творчий потенціал, розвинуту фантазію (саме тому мають сильну потребу побути на самоті), во­ни спостережливі, виконавчі, відповідальні, і батьки мають їм допомогти розкрити свої таланти. Дуже часто саме в творчості вони переважатимуть інших дітей, що дасть їм упевненість у своїх силах.

То чому одні діти сміливі й відкриті, а інші — боязкі й сором'язливі? Ще давньогрецький лікар Гіппократ вирізнив 4 типи особистості, які тепер називаються темпераментами. Стримані діти від самого народження сприймають усе нове обережно і нерішуче, лякаються незнайомих людей і явищ, шукають захисту у матері. Вони такими народилися, а завдання батьків — підкоригувати це, згладити (а не поглибити!) боязкість. На жаль, буває, що батьки самі перетворюють активних сміливих дітей на боязких, невпевнених у собі.

Батьківські помилки

Сором'язливість насамперед пов'язана з низькою самооцінкою: дитина  оцінює свої здібності нижче від тих, якими вони є насправді. На формування підвищеної сором'язливості, крім вродженого темпе­раменту, впливають такі чинники та помилки у вихованні:

• рання і тому болюча розлука з матір'ю, ко­ли дитина залежить від настрою навколишніх людей, що формує у неї невпевненість. Якщо маєте можливість — не кваптеся віддавати дитину в ясла чи наймати няню;
• надмірна принциповість і суворість батьків, що виявляють свою любов і турботу залежно від того, наскільки дитина виправдає їх очікування і вимоги. Надмірна вимогливість і суворість до боязких дітей призводить до протилежного результату. Дитина має знати, що її люблять завжди, незалежно від її поведінки і результатів;
• завищені очікування і вимоги до дитини з боку батьків часто є причиною її майбутніх проблем у дорослому житті. Завищені вимоги часто небезпечні для здоров'я дитини (відомі випадки, коли діти, відчуваючи, що не виправдали сподівань батьків і засмутили їх, починали заїкатися, у них з'являвся нервовий тик тощо).

Як виховати упевнену в собі дитину?

Дитина має знати, що ви завжди на її боці, завжди прийдете на допомогу.

Немовля, яке довго плаче, а до нього ніхто не підходить, вірогідно, виросте боязкою дитиною.

Батьки, безумовно, мають дати дитині можливість самій вирішувати свої проблеми, . але водночас надзвичайно важливо не кидати її на самоті з труднощами, до яких вона поки що не готова.

Виховуйте самостійність та ініціативу.

 Важливо навчити програвати, а також знаходити причини невдачі. Допомагайте зробити позитивні висновки із ситуації. На­приклад, син грає з татом у шашки і програє. Поясніть, що це не тому, що він невдаха чи недостатньо розумний, а тому, що ще багато чого не знає, що перемога приходить до тих, хто багато працює і вчиться нового, а не за принципом "щастить — не щастить".

Хваліть за все нове, що починає робити дитина, навіть якщо в неї не вийшло, — похваліть просто за сміливість, з якою вона почала незнайому справу. Батьки насамперед самі мають вірити у свою дитину. Запитання на кшталт "А в тебе вийде?", "Ти добре подумав, перш ніж починати?", "Навіть я так не зроблю, що вже про тебе говорити?", "Навіщо це тобі?" — навіть активну дитину перетворять на боязку і пасивну.

                                10  РОКІВ , А ВИ - КРАЩІ  БАТЬКИ! 

1.    Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

2.    Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.

3.    Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

4.    Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

5.    Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття.Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.

6.    Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.

7.    Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

8.    Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

9.    У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.

10.  Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише  собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

                                          (за матеріалами Фонду "Нічиї діти" (Польща)